 |
Це питання задаю собі досить часто. Адже щокількаднів я читаю чергові зізнання в тому, що на українську книгу нема попиту і як від того страждають всі. От як хріново у нас із книгорозповсюдженням, мовляв. Хріново, так, але, перепрошую, якщо кому треба знайти – він знайде. Ви попит формуйте, а? Переконуйте, що книгу варто читати. А то у видавництв навіть сайтів подекуди нема – от як хочеш, так і дізнавайся. Кілька разів на рік можна читати звіти як Україна вчергове облажалась на черговому книжковому ярмарку і як держава підкладає шароварну свиню під культурний імідж країни. Зрозуміло, що від держави нічого доброго чекати не доводиться. То чого на неї зважати? Най би видавці-літератори гуртувалися, а не скаржилися щоразу, як почитають звіти. Але то все метафізика, так би мовити. Мене зараз одне конкретне питання цікавить.
Кожного разу, коли я заходжу до книгарні я питаю себе: чому такі книжки? Чому якщо видали відомого автора, то обов’язково налажають з перекладом, редактурою і оформленням? Чому який томик до рук не візьмеш, то літери розлізаються на неякісному папері, а сама книжка намагається розвалитися. Чому видавці, які переважно беруть гроші за упаковку, а не зміст (за зміст я й авторові напряму можу заплатити), настільки недбало виконують свою роботу? Адже ось вони, мої гроші, я вам їх приніс, не змушуйте мене витрачати їх на щось инше!
Звісно, стосується це далеко не всіх видавництв. Звісно, стосується це не всіх книжок. Але видань, які позбавлені якого-небудь недоліку в нас настільки мало, що не завжди назбирується на гран-прі та перші місця книжкових конкурсів.
В нас наче є вищі заклади для книжкових оформлювачів. В нас натовпи дизайнерів, серед них є справді талановиті, ви спитайте, я вам назву. Ну бодай Юрек Якубов. Дуже люблю його творчість, не шкода і попіарити. Поясніть мені, чому ці дизайнери не задіяні? Чому видавництва нічтоже сумняшеся викидають на ринок жертви аборту, ілюстровані, в ліпшому випадку, картинами відомих художників, а в гіршому – здерті з картинкових блоґів в неті? Авторство, до речі, зазначається, але не художника, а штатного оформлювача видавництва. Мені казали, що в Україні книжка з якісною обкладинкою не продаватиметься – споживач тупий, він клює тільки на примітив. І це думка директора видавництва. Тобто, для читання українською мовою читач уже доріс, а от з візуальною естетикою не склалося, так?
Гаразд, проїхали. Поговоримо про папір. Весь книжковий папір у країну імпортується. Чого ми здатні тільки експортувати якісну карпатську деревину і не здатні виробляти з неї нормальний папір я навіть не питатиму. Але скажіть мені, якщо я – ось я, споживач – плачу гроші, 40 там чи 60 гривень за книжку, вони зараз подорожчали – чого я маю цю книжку читати на ґазетному-туалетному папері? Якщо випускаєте покетбук, то й ціну на нього ставте відповідну. Свіжа поетична книга Сергія Жадана продається у книгарнях від 20 грн – і це за 100-сторінковий томик менше а5 формату у обкладинці – м’якій тобто. Я розумію, що піпл схаває, я хочу знати, чого якщо я такого не хаваю, у видавців нема варіянту для мене? Я ладен заплатити і 100 грн – ви тільки випустіть цю книгу як належить – у палітурці з якісним клеєм, а не хрінзна-чим, на папері, якого буде приємно торкатися і відчувати кайф від володіння цією книгою. А то ось в нас дитячі книжки видають – чорнила крізь той папір наскрізь проходять. Нормально?
А я ще не поговорив з вами про редаґування і коректуру, може, тоді, наступного разу. Бо перекладачі в нас, переважно, цілком притямні. А от з редакторами-коректорами напряг конкретний. І якщо перекладач не може бути редактором і коректором водночас, гадають у видавництвах, то хріновий це перекладач. Мені в одному видавництві казали, що редактор мого перекладу буде оплачений з мого, вельми скромного, як на два роки тому, гонорару. Але я щось захопився.
Найприкріше, що звертаєшся з цими питаннями до видавців, а вони розводять руками. «Ви ж купуєте» – ось головний арґумент. Не подобається – не купуй, тобто. Це до питання формування попиту. Фахова культура для багатьох із них – щось світле і недосяжне, як вступ до Евросоюзу. І доки так триватиме, скільки не представляй українську книжку в світі, скільки не відкривай книгарень і скільки не жалійся на ситуацію, нічого в цій галузі не зміниться. Не можна нести культуру в маси і не мати її самому. Я до цієї теми ще повернуся.
Сьогодні ГО «Форум видавців» приймав гостей із Білорусі. Білоруські колеги - культурні менеджери і представники книжкової сфери завітали до нас із пропозицією культурної співпраці. Ми спілкувалися із Ігорем Логвіном - власником і директором книжкового клубу і магазину, видавництво «Логвінов»; Лією Кіселевою - редактором журналу про сучасне мистецтво і культуру «pARTisan»; Єгором Сурським із Білоруського союзу дизайнерів; Ольгою Архиповою - науковим співробітником відділу сучасного білоруського мистецтва Національного художнього музею Республіки Білорусь; координатор - Ілья Дємєнтьєв, Калінінград.
Коментарі
біда не в тім.
Дуже дякую за
Я також собі ці
В Україні вже
Коментарі тепер премодеровані